The Significance of Sunday and Sabbath Days for Christians
It is often claimed that God established the Sabbath in Eden, a belief supported by the connections between the Sabbath and creation in Exodus 20:11. However, while God's "rest" on the seventh day (Genesis 2:3) sets the principle upon which the future Sabbath law would be based, there is no biblical evidence of Sabbath observance before the Exodus. From Adam to Moses, the Bible makes no mention of Sabbath observance.
In the Holy Scriptures, the Sabbath is defined as a special sign between God and Israel. In Exodus 19:3-5, we read: "Moses went up to God [on the mountain], and the Lord called to him from the mountain, saying, ‘This is what you are to say to the house of Jacob and what you are to tell the people of Israel: You have seen what I did to Egypt, and how I carried you on eagles’ wings and brought you to Myself. Now if you obey Me fully and keep My covenant, then out of all nations you will be My treasured possession. Although the whole earth is Mine.’” Furthermore, Exodus 31:16-17 states: "The Israelites are to observe the Sabbath, celebrating it for the generations to come as a lasting covenant. It will be a sign between Me and the Israelites forever, for in six days the Lord made the heavens and the earth, and on the seventh day He rested and was refreshed."
The Sabbath as a Sign for Israel
Deuteronomy chapter 5 presents a new formulation of the Ten Commandments for the next generation of Israelites. In it, after the call to observe the Sabbath (verses 12-14), the reason for this commandment is explained: "Remember that you were slaves in Egypt and that the Lord your God brought you out of there with a mighty hand and an outstretched arm. Therefore the Lord your God has commanded you to observe the Sabbath day" (Deuteronomy 5:15). This emphasizes that the Sabbath was a reminder to Israel of their slavery in Egypt and their deliverance by the Lord, not just a reminder of creation.
New Testament Understanding of the Sabbath and Sunday
In the New Testament, Sabbath observance is no longer required of Christians. The Apostle Paul says in the Epistle to the Colossians: "Therefore do not let anyone judge you by what you eat or drink, or with regard to a religious festival, a New Moon celebration or a Sabbath day. These are a shadow of the things that were to come; the reality, however, is found in Christ" (Colossians 2:16-17). This indicates that the Jewish Sabbath was abolished by Christ on the cross.
Sunday begins to take on special significance in the New Testament, gradually replacing the Sabbath. In Acts 20:7, it is mentioned that the disciples gathered "on the first day of the week" to break bread, and in 1 Corinthians 16:2, Paul instructs believers to set aside offerings "on the first day of the week," suggesting that this was the day of Christian gatherings.
Testimonies of the Early Church Fathers
Ignatius of Antioch († 117 AD) says:
"Therefore, if those who were living in the old order of things have come to a new hope, no longer observing the Sabbath but living according to the Lord’s Day, on which our life also arose through Him and through His death... through its mystery we received the beginning of faith, and for its sake we endure so that we may be disciples of Jesus Christ, our only Teacher." (Letter to the Magnesians, 9).
Barnabas (late 1st - early 2nd century) writes in his epistle:
"We keep the eighth day (Sunday) with joy, on which Jesus also rose from the dead and ascended into heaven." (Epistle of Barnabas, 15:9).
Ignatius of Antioch († 117 AD) in his Letter to the Magnesians, 8-10:
"Do not be deceived, my brothers. Those who corrupt families shall not inherit the Kingdom of God. If those who do this according to the flesh suffer death, how much more should he who, according to evil teachings, corrupts the faith of God, for which Jesus Christ was crucified! He who defiles this teaching will go into the unquenchable fire, just as the one who listens to him.
Therefore the Lord received anointing on His head to breathe incorruptibility into the Church. Do not be deceived, my brothers. Those who depart from the service of unity shall not inherit the Kingdom of God. He who walks in accordance with God’s covenant, even if he perishes by human hands, still belongs to God and Christ. Therefore he will rise from the dead.
If those who lived in the old order of things have come to a new hope, no longer observing the Sabbath, but living according to the Lord’s Day, in which our life also arose through Him and through His death (which some reject), yet through it we received the beginning of faith, and for its sake we endure so that we may be disciples of Jesus Christ, our only Teacher. Therefore, how can we live without Him, when even the prophets, being His disciples in spirit, awaited Him as their Teacher? Therefore, He, whom they righteously awaited, when He came to earth, raised them from the dead."
Justin Martyr († 165 AD) from First Apology, 67:
"On the day called Sunday, all who live in cities or in the countryside gather in one place, and the memoirs of the apostles or the writings of the prophets are read, as long as time permits. When the reader has finished, the presiding officer verbally instructs and exhorts to the imitation of these good things. Then we all rise together and pray, and, as I said before, when our prayer is ended, bread and wine and water are brought, and the presiding officer in like manner offers prayers and thanksgivings, according to his ability, and the people assent, saying 'Amen.' Then the distribution is made to each one of those who are present, and they partake, and to those who are absent a portion is sent by the deacons.
This day is called Sunday because on this day God, having made the world, transformed darkness and matter, and on this day our Savior Jesus Christ rose from the dead. For on the day before the Sabbath, He was crucified, and on the day after the Sabbath, which is the day of the sun, He appeared to His apostles and disciples and taught them these things, which we have presented to you for your consideration."
From the Dialogue with Trypho the Jew, ch. 12:
"You strive to observe the Sabbath and festivals to please God, as if He requires these things for your salvation. But why do you do this if you do not keep the other laws? Did the prophets not say, 'Do not observe Sabbaths, do not bring me gifts, I hate them'? Because you brought Sabbaths and sacrifices through your corruption, and you went your own way and did not listen to the voice of God. Is it not evident to you that God required not sacrifices but justice, righteousness, and mercy?"
Irenaeus of Lyon († 202 AD) from Against Heresies, Book 4, ch. 16:
"For the one who offers a sacrifice to God from his own possessions to receive His blessing should not seek to achieve his goal by introducing new laws or by adopting the old ones, but should be guided by the law of nature, which God established in the beginning. This means that he should honor God, who created him, serve Him faithfully, and refrain from all sin. For those who do not honor God and do not serve Him will not receive blessings, even if they observe the Sabbath or make sacrifices."
Clement of Alexandria († 215 AD) from Stromata, Book 7, ch. 7:
"The old seventh day has become no more than a working day. For us who believe in Christ, the true Sabbath is a spiritual rest from sins. For in Christ we have received rest, as it is said: 'Come to Me, all who are weary and burdened, and I will give you rest.' The true Sabbath consists in ceasing to do evil and resting from our deeds. Those who truly believe in God celebrate a spiritual Sabbath, not a bodily one."
Tertullian († 220 AD) from On Idolatry, ch. 13:
"On the Lord’s Day, we abstain from all work to give no place to the devil. It is a day of joy when we remember the resurrection of Christ. It is also the day when we cast aside all worries and services to rest in God. On the Lord’s Day, we abstain from worshiping other gods and from all impure deeds. For a Christian must celebrate the Lord’s Day as sacred and reject all worldly deeds."
Origen († 254 AD) from Against Celsus, Book 8, ch. 22:
"We celebrate Sunday as the day of the resurrection of our Lord, Jesus Christ. It is the day when we received new life when we were saved from sin and death. We celebrate this day with joy and piety, for it is a symbol of our salvation and new creation. On this day, we must remember Christ's resurrection and our spiritual resurrection through Him."
Hippolytus of Rome († 235 AD) from Apostolic Constitutions, Book 8, ch. 33:
"Let the fear of God dwell before your eyes, and always remember the Ten Commandments of God... Keep the Sabbath
because He rested in His work of creation. However, also observe Sunday, for it is a remembrance of the resurrection of our Lord Jesus Christ. For it was on this day that our Lord rose from the dead and brought us salvation."
John Chrysostom († 407 AD) from Homilies on Isaiah, ch. 13:
"Not the Sabbath, but the day of the resurrection of our Lord is the foundation of our salvation. For we were not saved by resting on the seventh day, but by the resurrection of our Savior on the first day. This day is a day of joy and light when we celebrate the victory over death. It is the day when we become partakers of the new creation in Christ Jesus, and we must celebrate it with gratitude and reverence."
Cyril of Jerusalem († 387 AD) from Catechetical Lectures, ch. 4, paragraph 37:
"Abandon all observance of Sabbaths, especially the impious assemblies of lawbreaking heretics; strengthen your soul in every way by keeping fasts, giving alms, and reading the Divine Scriptures so that after you live in chastity according to the pious dogmas of faith in the flesh for some time, you may enjoy the sole saving gift of Baptism, and thus become a partaker of the Father and God with the heavenly host and be deemed worthy of heavenly crowns in Christ Jesus, our Lord. Glory to Him forever. Amen."
Basil the Great († 379 AD) from Homilies on the Hexaemeron, ch. 2:
"We must honor the Lord’s Day, for on this day our Lord Jesus Christ rose from the dead, and we received new life. The Lord’s Day is a day of spiritual resurrection for every Christian, and we must celebrate it with joy and reverence. This day is a symbol of our salvation and hope for eternal life."
Gregory Nazianzus († 390 AD) from Orations, 45: On Easter:
"The Day of Resurrection is a day of joy and light when we celebrate the victory over sin and death. It is the day when we become partakers of the new creation in Christ Jesus, and we must celebrate it with gratitude and love. For on this day, Christ conquered death and brought us eternal life, which we receive through faith in Him."
Gregory the Great († 604 AD) from Moralia on Job, Book 6, ch. 6:
"We must believe that the true Sabbath consists not in bodily rest but in spiritual rest from sins. For as God rested on the seventh day after creating the world, so we must rest from our sinful deeds and dedicate ourselves to serving God. And this spiritual rest we must honor every day, not just on the Sabbath."
These quotes reflect the deep theological understanding of the Church Fathers and emphasize the significance of Sunday as the day of Christ’s resurrection and new life for Christians. They also show how the early Christians viewed the Sabbath and Sunday in light of the New Testament revelation. By using these quotes, you can create an article that is not only theologically profound but also well-argued and grounded in the tradition of the Church.
Conclusion
The analysis of the testimonies of Scripture and the Church Fathers shows that the Sabbath was a special sign for Israel, while Christians from the earliest centuries began to honor Sunday as a symbol of new creation and Christ’s Resurrection. The Church Fathers testify to the importance of Sunday as the day when Christians gathered for worship and honored Christ. Thus, Sunday remains central in the life of the Christian Church as the day when we celebrate our salvation and new life in Christ.
Prepared by: Vasyl Shlemko
Значення недільного і суботнього днів для християнина
Часто стверджується, що Бог заснував суботу в Едемі, що має підставу в зв'язках між суботою і творінням у книзі Вихід 20:11. Проте, хоча Божий "відпочинок" на сьомий день (Буття 2:3) встановлює принцип, на якому базується майбутній закон про суботу, немає жодних біблійних свідчень про дотримання суботи до виходу ізраїльтян з Єгипту. Від Адама до Мойсея в Біблії немає натяку на дотримання суботи.
У Святому Письмі субота визначається як особливий знак між Богом та Ізраїлем. У Виході 19:3-5 читаємо: "Мойсей зійшов до Бога [на гору], і воззвав до нього Господь з гори, говорячи: так скажи дому Якова і звісти синів Ізраїлевих: ви бачили, що Я зробив єгиптянам, і як Я носив вас [ніби] на орлиних крилах, і приніс вас до Себе; отже, якщо ви будете слухатися гласу Мого і дотримувати завіт Мій, то будете Моїм уділом з усіх народів, тому що Моя вся земля." Також у Виході 31:16-17 сказано: "І нехай зберігають сини Ізраїлеві суботу, святкуючи суботу в роди свої, як завіт вічний; це — знамення між Мною і синами Ізраїлевими повік, тому що в шість днів сотворив Господь небо і землю, а в день сьомий спочив і покоївся."
Субота як знак для Ізраїлю
П'ятий розділ книги Второзаконня містить нове формулювання Десяти Заповідей для наступного покоління ізраїльтян. У ньому після заклику дотримуватися суботу (вірші 12-14) пояснюється, чому ця заповідь була дана ізраїльському народу: "І пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе звідти рукою міцною і силою великою, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього [і свято зберігати його]." (Второзаконня 5:15). Тут підкреслюється, що субота нагадувала Ізраїлю про їхнє рабство в Єгипті та визволення Господом, а не лише про творіння.
Новозавітне розуміння суботи і неділі
У Новому Завіті дотримання суботи більше не вимагається від християн. Апостол Павло говорить у Посланні до Колосян: "Отже, хай ніхто не осуджує вас за їжу або питво, чи за яке свято, або за новий місяць, або за суботу: це — тінь майбутнього, а тіло у Христі." (Колосян 2:16-17). Це свідчить про те, що юдейська субота була скасована Христом на хресті.
Недільний день у Новому Завіті починає набувати особливого значення, яке витісняє суботу. У Діяннях Апостолів 20:7 згадується, що учні збиралися "першого дня тижня" для переломлення хліба, а у 1 Коринтян 16:2 Павло наставляє віруючих відкладати пожертви "у перший день тижня", що вказує на те, що це був день зібрання християн.
Свідчення ранніх отців Церкви
Ігнатій Антіохійський († 117 р.) говорить:
"Отже, якщо жили в стародавньому порядку справ наближалися до нової надії і вже не суботи, але жили життям Воскресіння, в якому і наше життя засяяло через Нього і через смерть Його... через її таємницю отримали ми початок віри, і заради її терпимо, щоб бути учнями Ісуса Христа, єдиного Учителя нашого" (Послання до Магнезійців, 9).
Варнава (кінець I - початок II ст.) у своєму посланні пише:
"Ми дотримуємося восьмий день (неділю) з радістю, в який Ісус також повстав з мертвих, і був і вознісся на небо." (Послання Варнави, 15:9).
Ігнатій Антіохійський († 117 р.)
З Послання до Магнезійців, 8-10:
"Не обманюйте самих себе, брати мої. Ті, що розбещують сім’ї, не наслідують Царства Божого. Якщо ж ті, хто чинить це згідно з плоттю, зазнають смерті, то скільки більше має вмерти той, хто, згідно з поганими настановами, розбещує віру Божу, заради якої Ісус Христос був розп’ятий! Той, хто оскверняє це вчення, піде у вогонь невгасимий, так само як і той, хто слухає його.
Тому Господь прийняв миро на свою голову, щоб вдихнути нетління у Церкву. Не обманюйте самих себе, брати мої. Ті, хто відступає від служіння єдності, не наслідують Царства Божого. Той, хто ходить у згоді з Божим заповітом, навіть якщо і загинув через людські руки, однаково належить Богові і Христу. Тому він воскресне з мертвих.
Якщо ті, які жили в стародавньому порядку справ, наближаються до нової надії і більше не дотримуються суботи, але живуть за днем Господнім, в якому і наше життя засяяло через Нього і через смерть Його (які деякі відкидають), але через неї ми отримали початок віри, і заради неї терпимо, щоб бути учнями Ісуса Христа, єдиного Учителя нашого. Отже, як можемо ми жити без Нього, коли навіть пророки, будучи учнями Його по духу, очікували Його як Учителя свого? Тому Він, Якого вони праведно очікували, коли прийшов на землю, воскресив їх з мертвих."
Юстин Мученик († 165 р.)
З Першої Апології, 67:
"У день, званий днем сонця, всі, хто живе в містах або в селах, збираються в одне місце, і читаються, скільки дозволяє час, писання апостолів або пророків. Коли читання закінчено, той, хто є предстоятель, у слові нагадує і закликає наслідувати ці добрі речі. Потім ми всі разом встаємо і молимося, і, як я вже сказав раніше, після закінчення молитви приноситься хліб і вино і вода, і предстоятель так само підносить молитви і подяки, скільки він може, і народ висловлює своє схвалення, кажучи: 'Амінь'. І роздаються кожному з присутніх, і несуться дияконами тим, хто відсутній.
Цей день називається днем сонця, тому що в цей день Бог, коли створив світ, змінив темряву і матерію, і в цей день наш Спаситель Ісус Христос воскрес із мертвих. Бо в день до суботи Він був розіп'ятий, а в день після суботи, який є днем сонця, Він з'явився Своїм апостолам і учням, навчив їх того, що ми вам тепер викладаємо для вашого розуміння."
З Діалогу з Трифоном Юдеєм, гл. 12:
"Ви намагаєтеся дотримуватися суботи і свят, щоб угодити Богу, як ніби Він вимагає цих речей для вашого спасіння. Але навіщо це робите, якщо ви не зберігаєте інші закони? Хіба не сказано у пророків: "Не дотримуйтесь субот, не приносьте мені дарів, я ненавиджу їх". Тому що суботи і жертви ви принесли через свою зіпсованість, і ви йшли за своїм власним шляхом і не слухали голосу Бога. Чи не видно вам, що Бог вимагав від вас не жертв, а правосуддя, справедливості і милосердя?"
Іриней Ліонський († 202 р.)
З "Проти єресей", кн. 4, гл. 16:
"Бо той, хто приносить жертву Богу з власного майна, щоб отримати Його благословення, не повинен прагнути досягти своєї мети через запровадження нових законів, ні прийняттям старих, але повинен керуватися законом природи, яку Бог встановив на початку. Це означає, що він повинен шанувати Бога, який створив його, служити Йому віддано і відмовитися від усякого гріха. Бо ті, хто не шанують Бога і не служать Йому, не отримають благословення, навіть якщо вони дотримуються суботи чи жертвують."
Климент Олександрійський († 215 р.)
З "Стромати", кн. 7, гл. 7:
"Старий сьомий день став не більше, як робочий день. Для нас, хто вірить у Христа, справжня субота є духовним відпочинком від гріхів. Бо в Христі ми отримали відпочинок, як сказано: 'Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я дам вам спокій'. Дійсна субота полягає в тому, щоб припинити робити зло і відпочити від своїх справ. Ті, хто дійсно вірить у Бога, святкують духовну суботу, а не тілесну."
Тертуліан († 220 р.)
З "Про поклоніння богам", гл. 13:
"У день Господній ми утримуємося від усіх справ, щоб не дати місця дияволу. Це день радості, коли ми згадуємо про воскресіння Христове. Це також день, коли ми відкидаємо всі турботи і служби, щоб відпочити в Богові. В день Господній ми утримуємося від поклоніння іншим богам і від усіх нечистих справ. Бо християнин повинен святкувати день Господній, як священний, і відкидати всі справи цього світу."
Оріген († 254 р.)
З "Проти Цельса", кн. 8, гл. 22:
"Ми святкуємо неділю як день воскресіння Господа нашого, Ісуса Христа. Це день, коли ми отримали нове життя, коли ми були врятовані від гріха і смерті. Ми святкуємо цей день з радістю і благочестям, бо він є символом нашого спасіння і нового творіння. У цей день ми повинні пам'ятати про воскресіння Христа і про наше духовне воскресіння через Нього."
Іполіт Римський († 235 р.)
З "Апостольські постанови", кн. 8, гл. 33:
"Нехай страх Божий перебуває перед твоїми очима, і завжди пам'ятай Десять Заповідей Божих... Ти бережи суботу тому, що Він покоївся в Його праці творіння. Проте дотримуйся і неділі, бо вона є спогадом воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Тому що саме в цей день Господь наш піднявся з мертвих і приніс нам спасіння."
Іоанн Златоуст († 407 р.)
З "Гомілії на Ісаю", гл. 13:
"Не субота, а день воскресіння Господа нашого є основою нашого спасіння. Бо ми спаслися не через відпочинок на сьомий день, а через воскресіння Спасителя нашого в перший день. Цей день є днем радості і світла, коли ми святкуємо перемогу над смертю. Це день, коли ми стаємо учасниками нового творіння у Христі Ісусі, і ми повинні святкувати його з вдячністю і благоговінням."
Кирило Єрусалимський († 387 р.)
З "Катехитичні повчання", гл. 4, параграф 37:
"Залиш всяке дотримання субот, а особливо нечестивих всяких зборів законопреступних єретиків; всіляко зміцнюй душу твою, зберігаючи пости, подаючи милостині і читаючи Божественні Писання, щоб після того, як ти в цнотливості при благочестивих догматах віри проживеш у плоті інший час, насолодитися єдиним спасаючим даром Хрещення, і таким чином бути сопричасником Отця і Бога до небесного війська і удостоїтися небесних вінців у Христі Ісусі, Господі нашім. Слава Йому на віки віків. Амінь."
Василій Великий († 379 р.)
З "Гомілії на Шестиднев", гл. 2:
"Ми повинні шанувати день Господній, бо в цей день Господь наш Ісус Христос воскрес із мертвих, і ми отримали нове життя. День Господній є днем духовного воскресіння для кожного християнина, і ми повинні святкувати його з радістю і благоговінням. Цей день є символом нашого спасіння і надії на вічне життя."
Григорій Назіанзін († 390 р.)
З "Оратори, 45: на Пасху":
"День Воскресіння є днем радості і світла, коли ми святкуємо перемогу над гріхом і смертю. Це день, коли ми стаємо учасниками нового творіння у Христі Ісусі, і ми повинні святкувати його з вдячністю і любов'ю. Бо в цей день Христос подолав смерть і приніс нам вічне життя, яке ми отримуємо через віру в Нього."
Григорій Великий († 604 р.)
З "Моралія на Йова", кн. 6, гл. 6:
"Ми повинні вірити, що справжня субота полягає не в тілесному відпочинку, але в духовному спокої від гріхів. Бо як Бог відпочив на сьомий день після створення світу, так і ми повинні відпочити від наших гріховних справ і присвятити себе служінню Богові. І це духовний відпочинок ми повинні шанувати кожного дня, а не тільки в суботу."
Ці цитати відображають глибоке богословське розуміння Отців Церкви і підкреслюють значення неділі як дня воскресіння Христа і нового життя для християн. Вони також показують, як ранні християни розглядали суботу і неділю в світлі новозавітного одкровення. Використовуючи ці цитати, ви зможете створити статтю, яка буде не тільки богословсько глибокою, але й добре аргументованою та обґрунтованою на основі традиції Церкви.
Висновок
Аналіз свідчень Святого Письма та отців Церкви показує, що субота була особливим знаком для Ізраїлю, тоді як християни з перших століть почали шанувати недільний день як символ нового творіння і Воскресіння Христового. Отці Церкви свідчать про значення неділі як дня, коли християни збиралися на богослужіння і віддавали шану Христу. Таким чином, недільний день залишається центральним у житті християнської Церкви, як день, коли ми святкуємо наше спасіння і нове життя у Христі.
Підготував: Василь Шлемко
Немає коментарів:
Дописати коментар